До уваги абітурієнтів

Диктанти

Кобзарі

За козацьких часів до лірників і бандуристів ставилися з глибокою пошаною. Їх не  мали за жебраків. Це було таке ж ремесло, як і всяке інше. Кобзарі об’єднувалися в один кобзарський цех.

Були в них свої старшини, сотники та десятники, була своя таємна мова. Хто бажав стати кобзарем, мусив шість років вчитися грати на кобзі та лірі. Вивчити всі думи, приказки, журливі та серйозні пісні. Багато кобзарів не тільки майстерно виконували відомі твори, але й самі складали їх про різні події.

Вони пишалися своїм фахом не тільки як носії художньої творчості, але й тому, що дають можливість людям творити добрі вчинки  і тим рятувати свою грішну душу.

Більшість із них завжди мандрували, але тричі на рік перед своїми святами збиралися у визначеному місці, радилися в справах.

 

124 слова                                                За З.Тулуб

 

Життя

Життя – це молодість, труд, і любов. Молодість, як дивовижний рубін, мусить горіти у серці. На заході днів вона засяє нестерпучим блиском. І погасне, адже другої молодості немає у світі. 

Труд, як материна рука, веде нас по стежці. Він є вірним другом молодості, бо ніколи не зраджує.  У радісній знемозі він пахтить, як дорога, отруює серце морською водою далеких обріїв. Труд у печалі заспокоює голову холодним вітерцем. 

Любов. Відчуваю її, як дорогу, теплу долоню на голові. Вона – щось таке, що підносить людину вгору, і завмирає в неї дух. Вона знає такі таємниці, що від них розривається серце, як стигла слива, надвоє. Скільки людей співало їй! А вона, пишна, сходить, сонцем іде на небо, світить, б’є в очі, як у глибокий колодязь пустелі. І молодість дзвенить, як ранковий вітер над безконечними полями… 

 

130 слів                                         За Ю. Яновським 


 

 

                                                                                                                                           

Log in