До уваги абітурієнтів

Диктанти

Виховання

Багаторічний  досвід  виховання юнацтва переконав мене  в  тому, що коли  слово  живе  в  душі  людини,  коли  воно  не  перетворюється  в  лузгу, воно  може  стати  могутнім  засобом  самовиховання.  Учіть  хлопчиків  і  дівчаток не кидати  слів на  вітер, нічого не  говорити  «просто  так», задля красного  слівця. Я повчаю  своїх вихованців:

Якщо  ти  хочеш  зробити  ось  так,  але не  впевнений, що  зробиш, ніколи не кажи: даю слово, що зроблю. Краще скажи: хочу примусити себе зробити ось так, примушу себе зробити ось так. І змушувати себе. Як би  не  було  важко,  добивайся  поставленої мети. Десять  разів  перероби, але  зроби  так, щоб не було  соромно перед людьми.

Не забувайте, що процес самовиховання ніколи не йде гладенько, без труднощів. Немає доблеснішої перемоги, ніж перемога над власними слабостями. Пам’ятайте, вихователі юнацтва, що правдивість — це передусім чесність перед людьми  і водночас перед власною совістю. Правдива оцінка  самого  себе — що  я  вже можу й  чого не можу,  як  я просуваюся до тієї вершини самовдосконалення, досягнувши якої, я маю право сказати:  я  господар  своєї  волі,— правдива оцінка  всього цього  є наріжним каменем правдивості й чесності. 

 

175  слів                                                                                  За В. О. Сухомлинським

 

Їх об’єднала українська земля

Герої не вмирають! Цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого справедливість, гідність, свобода, Україна були не просто словами, а сенсом їх життя.

Історія України мала багато трагічних періодів. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі.

Так було за Княжої доби. Так було за часів Козаччини. І за часів боротьби за незалежність 1917-1921 років, і під час Другої  світової війни.

Нині знову прийшов цей час – час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією.

На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси. Їх об’єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.

Спочатку вони вимагали права вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів – це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати не змогли перемогти цих людей. Так на Майдані з’явилась ще одна сотня – Небесна. 

Темні часи пройдуть – Україна житиме! 

170 слів З Інтернет-джерел


  

 

 

Log in